Професійні - У робітню йду - відправка - Вітання

Відправлення побажання

Тема повідомлення:

Відправник: ім'я

e-mail

Одержувач: ім'я

e-mail

дата відправки

Tекст повідомлення:

додати побажання

<div>Думаю про неї…</div><div>На порозі дому,</div><div>На східцях ескалатора,</div><div>Думаю про неї, мою робітню.</div><div>Мої залізні друзі –</div><div>шпунти, каркаси, долота, карбівки…</div><div>Граніт чи мідь –</div><div>І праця-пісня,</div><div>Коли з різцем чи молотком</div><div>Знов застає година пізня</div><div>Мене в робітні за станком.</div><div>В цупкій долоні над каркасом</div><div>Випростується пісня з часом,</div><div>Випростується з гнівом-громом</div><div>Крізь бронзи твердь, безсоння, втому.</div><div>Думаю про неї…</div><div>В моїй робітні</div><div>І в будень і в свята</div><div>пахне гончарною глиною,</div><div>Пахне травою, землею, тихою домівкою</div><div>І стружкою різьбленої липи.</div><div>Зачарований до знемоги</div><div>Цілоденним мідно дзвоном карбувальників</div><div>Чи замісом твердої лобастої глини,</div><div>Збираються прокласти портрет,</div><div>А душа прагне слова…</div><div>Перемішую слова,</div><div>вигинаю, мов каркаси,</div><div>А вони пручаються, вислизають…</div><div>Хочу, щоб в слові – маленькій росинці –</div><div>Відбився мій світ.</div><div>Тут все моє –</div><div>В одній сім’ї:</div><div>Зелено чола бронзи ласка,</div><div>Лабрадориту віночок синь;</div><div>Природи загадкова казка</div><div>Палітра сонця і краси.</div><div>Отак, терплячими руками,</div><div>Схилившись зрошеним чолом,</div><div>Кладу свій біль</div><div>у бронзу, в камінь,</div><div>Щоб радість била джерелом!</div><div>День відійшов.</div><div>Останній день роботи копіткої.</div><div>Вже знято форми із масної глини,</div><div>До чана кинуто відбитки днів, ночей –</div><div>Піврічний труд піврічні хвилювання…</div><div>Усе, що мріялось (збулось і не збулося).</div><div>Усе на дні лежало шматтям рваним,</div><div>Пом’яте пальцями стонадцять тисяч раз,</div><div>Лежало і пило вологу ласо…</div><div>Голодно ждали днів і мук,</div><div>Безсонних невпокійних рук</div><div>Зелений глей,</div><div>Гартовані прути.</div><div>День відійшов…</div><div>Мій часе, рахівниче мій учений,</div><div>Щодня ти ходиш поруч мене,</div><div>Немов би ждеш: от-от забракне</div><div>У мене сил щодня, щоднини</div><div>Різьбить граніт,</div><div>Кувати бронзу,</div><div>Живу,</div><div>Не оглядаючись на тебе</div><div>Роблю, стругаю вперто</div><div>Крок за кроком.</div><div>Одне –</div><div>Стояти за мольбертом</div><div>Все важче й важче</div><div>З кожним роком…</div><div>Мистецтва раб</div><div>І в одночас володар –</div><div>Від нього не звільнюсь, покіль тримаю</div><div>В руках я долото і молоток.</div><div>Хоч би які були там настанови</div><div>Про відпочинок</div><div>І про труд –</div><div>«Ни днесь, ни впредь мне нет отдохновенья»</div><div>Ліплю й різьблю. А під різцем</div><div>Просвітлено мармуровіє</div><div>Праобраз форми – дум нічних.</div><div>Живу, допоки не замовк</div><div>Двобій</div><div>Між мармуром і мною.</div><div>«Ни днесь, ни впредь мне нет отдохновенья»</div><div>(Андрій Німенко)</div>

Повідомити про перегляд

відправлення:

← Введіть анти-спам-код →

У робітню йду

Травень 2024

Червень 2024

Актуально сьогодні

ЛИСТІВКИ

ШПАЛЕРИ