Борозни рвуться З-під ніг, з-під плугів – Борозни, Борозни, Борозни, Борозни круто Зійшлись межи брів І хлюпнули в обличчя Бронзою. А вітер гуде, І розтріпує чуб, І чубом черкає місяця, І місячні борозни Синьо течуть По небу, по степу, по вічності. У борознах - трактор. І хмар трактори. Велична соната Місячна. Підпалена серцем, Думка горить, В міжбрів’ї Тривожно світиться. - Гей, коню ж мій, Коню, Мій болю, Ори На хліб, На сонату місячну. – По небу, По степу Пливуть трактори. По небу, По степу, По вічності. (Микола Луків) |
|