Майстри з графіту створюють алмаз, Гранять у бронзі карби лапідарні… Таких в народі згадують не раз, І праці, й дні їх блискотять не марно! А що ж казать про тих, що місять глей, Кладуть на вічний круг безформну глину? Замурзані від рук аж до очей – Не схожі, може, часом на людину… В страшнім бігу роботи й центрифуг Вони не бачать зоряної висі. Несуть місиво на шалений круг, Що є подобою земної вісі. А потім глину – в полум’я печей!.. На амфорі розцвічена троянда По всьому світу дзвонить між людей, Як в давнину – од Фів до Самарканда. Коли ж чиїсь імення дивом з див Розквітнуть на блискучому фарфорі, То знайте: світ не хтось-таки створив – А гончарі… на вічнім крузі – зорі… (Володимир Козак-Семибрат) | 
ДО ПОЧАТКУ
Свята
