Шахтарю, друже ясночолий, Орачу, кревний брате мій, Крокую з вами я у поле, По штреку кваплюся в забій. Зорю стрічаю світанкову На ниві у гарячі дні, І зважую рукою знову Пшениці зерна наливні. Ось я спускаюсь з підземелля До давніх друзів-шахтарів, Вгризається комбайн у скелю, Все глибше в тайники шарів. Подай тверду, орачу, руку, Шахтарю-друже, руку дай! Ми не боялись горя й муки, Коли за свій боролись край. До нас сьогодні по науку З усіх ідуть материків, То як не шанувати руки Братів невтомних та батьків! Ці руки – в шрамах від картечі, В житті усе перемогли. Вони зладнали домни-печі Й машини в поле повели. Вони стиснулись воєдино, І дружба злита в їх теплі. Серпа і молота країна, Як сонце, світить на землі. (Микола Романченко) | 
ДО ПОЧАТКУ
Свята
