З ранку до вечора грубу дратву – у вушко голки. Одноманітність… Стоптані черевики, неначе близнята, подібні. Каже: - Е, ні. Подивіться – у вушко голки пролетіла зірка. Зірками полатані черевики… Де там. Я бачу латку, Правда, дуже майстерно пришиту. Так, що майже і не помітно. Запорошене вікно, навпроти – застигла посмішка манекена вулицю переходить. - Е, ні, - каже. – Подивіться – цей черевик подібний на бульдога, а ця туфелька – на пташку із складеними крилами. Цю туфельку я зашию павутиною. З ранку до вечора… Ввечері сутінки втому зірками латають болять пальці, що цілий день грали на грубій дратві. (Клава Корецька) | 
ДО ПОЧАТКУ
Свята
