Вода шумить!.. вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: “Ловіться, рибочки, великі і маленькі!” *** Що рибка смик — то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він, — а сумує! *** Сумує він, — аж ось реве, Аж ось гуде, — і хвиля утікає!.. Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. *** Вона й морга, вона й співа: “Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? *** Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько! *** Ти ж бачиш сам, — не скажеш: ні — Як сонечко і місяць червоненький Хлюпощуться у нас в воді на дні І із води на світ виходять веселенькі! *** Ти ж бачив сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою; Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, — Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою! *** Зирни сюди!.. чи се ж вода?.. Се дзеркало, — глянь на свою уроду!.. Ой, я не з тим прийшла сюда, Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!” *** Вода шумить!.. вода гуде… І ніженьки по кісточки займає!.. Рибалка встав, Рибалка йде, То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!.. *** Вона ж морга, вона й співа… Гульк!.. приснули на синім морі скалки!.. Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!.. І більше вже нігде не бачили Рибалки! *** Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (Малоросійська балада) 27 октября 1827 г. | 
ДО ПОЧАТКУ
Свята
