Був коваль, один коваль На усе село. І людей будила сталь. Весело було Біля кузні. Всі стежки Пролягли сюди. І стояли два стіжки І цебер води На подвір’ї коваля. Йшов у кузню він – І стеливсь через поля Металевий дзвін. Був коваль, один коваль На усе село. Серп, підкову Чи вухналь, Рало, чересло Для людей к ував коваль Скільки зим і літ? І щодня будила сталь Хліборобський рід. Та прийшли до коваля Іроди-кати: - Ти колгоспи прославляв, Перекинчик ти! – І зв’язали коваля, Кинули у сніг. Засвітилася земля, І вогню батіг Вдарив люто, І к оваль Обернувся в дим. Впала зірка, як в ухналь, у цебер води. У вогні стояв коваль, Навіть не стогнав. Щезла ніч… Мовчала сталь, Ранок запалав, Опромінив кузню, двір, Світанкову даль… Звівсь із попелу коваль – Пам’ятником став… (Іван Гущак) |
ДО ПОЧАТКУ
Свята
