До цеглини – цеглина… Крокви, варцаби та балки… Ось і дах наче бриль, А над ним яворове гілля. Віддзвеніли сокири, Відспівали завзято рубанки, - Дім стоїть мов картинка І зір звеселя. Час, напевно, й спочити… Погода на славу! На причілку, у затінку, Ставлять столи. Неквапливі майстри Посідали на лаву, І в долонях їх м’яко Димки зацвіли. Палять «Приму», Примружують солодко очі, Не скупі на слова, До похвал неохочі, - Палять, мирно гуторять, І голови сиві, І натруджені руки, Мозольні і сильні, На тлі чистого неба Й розквітлої вишні Тихе світло промінять, Спокійні й величні. (Микола Луків) |
ДО ПОЧАТКУ
Свята
