О, вчителі, прислухайтесь - Серпневості пада зоря… Це вересень мудро дмухає На сторінки «Букваря». *** Уже догасає літо, Приходить натхнення пора. Надіями світлими вмита До школи спішить дітвора! *** Приходить пора для вмілості, Вже скоро дзвінок залунає. І я наберуся сміливості Вклонитися вам безкрає. *** Сказати я хочу просто, Знайти б лиш крилатих слів, Щоб заіскрилися золотом Усмішки моїх вчителів. *** Розумні мої, сивочолі. А є ще такі молоді. Та у вас однакові долі На грішній оцій землі. *** Ділити дитячу смішинку І біль дитячий навпіл. І душу – кожну росинку – Навчати на розмах крил. *** На ігреки, суфікси, глобуси І на меридіани життя, Щоб в серці маленькому колосом Ростились весна й доброта. *** Лише вчителям плакуча Над зошитом спрагла синь. Від перших й останніх учнів – Доземний низький уклін. *** За цвіт ваш душі невтомний, За серце – зерня добра, За ваші посріблені скроні Побіля книжок і пера. *** Вам платять якийсь там мізер. В кипінні любові і бід, Це ви видаєте візи В дорослий, шалений світ! *** Це ви…Цілувати б вам руки.... Вклонятись доземно вам – Святим , що пізнали всі муки. О ні , не богам – вчителям! *** Приходить пора для зрілості Й життя усе нам вертає. Тож я наберуся сміливості Вклонитися вам безкрає. *** Ця тиша…Хвилини пурхають… Серпневості впала зоря… Вже вересень мудро дмухає На сторінки «Букваря»! | 
ДО ПОЧАТКУ
Свята
