Подає в ранковій тиші школа Дзвоника останні позивні... І на серці терпко, як ніколи: Ти ще учень й одночасно - ні. Не було щасливішого в світі... І старий учитель - стріхи брів - В юнім колі, в білому зацвітті Молодо і сам собі зацвів. І ця Танька, Танечка, Тетяна, В котру був закоханий весь клас, Підійшла до тебе і неждано Запросила на прощальний вальс. Прощавай, шкільна скрипуча парто,- Шхуна у країну добрих знань! Шкодувати рано ще й не варто, Бо у серці тисяча бажань. Як не думав - не знайшлося слова. Може, й ні до чого тут слова? Рук торкалася коса шовкова - І хмеліла в танці голова... Ой, куди світанок дня покличе, Поведе куди він завтра нас? І щемить чекання на обличчі, І звучить шкільний прощальний вальс... | 
ДО ПОЧАТКУ
Свята
