Щороку болівійські селяни вшановують пам’ять Ернесто Че Гевари — людини, яка стала символом боротьби, а для декого навіть святим.
Ернесто народився 14 червня 1928 року в аргентинському місті Росаріо. За освітою він був лікарем-хірургом і дерматологом, але його справжнім покликанням стала революція. У ньому поєднувалася ірландська кров предків та латиноамериканський темперамент. Він любив регбі, шахи й поезію, а ще був батьком п’ятьох дітей.
Че Гевара увійшов в історію як один із провідних діячів Кубинської революції, а згодом — як партизанський лідер у Південній Америці. Його стратили 9 жовтня 1967 року в болівійському селищі Ла-Ігера. Відтоді він став героєм-мучеником для багатьох поколінь лівих у всьому світі.
Че як «святий»
Найдивовижніше, що після смерті образ Че набув майже релігійного значення. У містечку Вальєгранде, де його тіло виставили для преси в лікарні сеньйора де Мальта, місцеві жителі почали вважати його святим. 9 жовтня 1967 року фотографії з його тілом на ношах облетіли світ — і для багатьох він став схожим на ікону.
Жителі Вальєгранде молилися до нього, просили захисту й допомоги, а його ім’я почали вимовляти з тією ж повагою, що й імена канонізованих святих. Дехто навіть називає його «Сан-Че».
Цікаві деталі
У Болівії досі існують місця паломництва, пов’язані з Че: печери, де він переховувався, і лікарня, де його тіло показали світові.
Його щоденники, знайдені після смерті, стали не лише історичним документом, а й своєрідним «євангелієм революції».
Для одних він — символ свободи й боротьби за справедливість, для інших — суперечлива постать, яка викликає дискусії й сьогодні.