Хто ж у Індії вважається мучеником? У словниках це слово означає людину, яка добровільно приймає смерть, відмовляючись зректися своєї віри чи переконань. Але в індійському контексті поняття «мученик» набуло ширшого значення — це ті, хто віддали життя за свободу та гідність своєї країни.
Рані Лакшмібаї — символ опору
19 листопада 1828 року народилася Рані Лакшмібаї — легендарна королева княжої держави Джхансі, що перебувала під владою маратхів. Її день народження в Уттар-Прадеш відзначають як День мучеників, вшановуючи пам’ять тих, хто загинув під час Індійського повстання 1857 року.
Лакшмібаї (19 листопада 1828 — 18 червня 1858) була дружиною махараджі Гангадхара Рао і правила Джхансі як магарані-консорт. Після смерті чоловіка вона фактично стала правителькою держави. Її ім’я увійшло в історію завдяки відвазі та рішучості: під час повстання 1857 року вона очолила оборону Джхансі, відмовившись здатися британцям.
Жінка, яка змінила хід історії
Рані Лакшмібаї стала символом боротьби проти колоніального панування. Її образ — жінки-воїна, яка виходила на поле бою у чоловічому вбранні та з мечем у руках — надихав тисячі індійців. Кажуть, що вона загинула в бою, але її смерть лише посилила прагнення народу до свободи.
Цікаво, що британські офіцери описували її як «найнебезпечнішого ворога», тоді як індійці називали «матір’ю нації». Її ім’я й досі згадується поруч із іншими героями визвольної боротьби, а пам’ятники Лакшмібаї стоять у багатьох містах Індії.
Традиція пам’яті
Щороку 19 листопада в Уттар-Прадеш проходять урочистості: люди приносять квіти до меморіалів, читають патріотичні пісні та згадують подвиги тих, хто віддав життя за незалежність. Це не лише історична дата, а й нагадування про цінність свободи та силу жіночої відваги.