Куба відома не лише своїми сигарами та ритмами сальси. Ця острівна держава має ще одну гордість — систему охорони здоров’я, яка стала символом національної ідентичності.
Від кризи до медичної наддержави
У 1959 році, після Кубинської революції, в країні залишалося лише 6 000 лікарів, і майже половина з них емігрувала. Здавалося, що медицина приречена. Але вже сьогодні Куба має один із найвищих показників лікарів на душу населення у світі — понад 8 медиків на 1000 осіб.
📌 Важливо: для порівняння, у США цей показник становить близько 2,6, а в Німеччині — 4,5.
Кубинські лікарі — «експорт солідарності»
З 1963 року Куба почала відправляти своїх медиків за кордон. Вони працювали у більш ніж 60 країнах світу — від Венесуели до Італії, від Анголи до Пакистану.
🌍 Ці місії стали:
проявом міжнародної солідарності;
джерелом престижу для країни;
важливим економічним ресурсом (щороку приносять мільярди доларів).
Герой свята — Карлос Хуан Фінлей
Попри всі досягнення сучасної медицини, День лікаря на Кубі відзначають на честь Карлоса Хуана Фінлея Барреса (1833–1915).
✨ Його відкриття стало революційним: він довів, що жовта лихоманка передається через укуси комара Aedes aegypti. Це врятувало тисячі життів і змінило підхід до боротьби з епідеміями у світі.
📖 Цікавий факт: під час війни за незалежність Куби Фінлей співпрацював з армією США, аналізуючи причини масових смертей солдатів. Саме тоді він остаточно підтвердив свою теорію.
Цікаві факти про кубинську медицину
У Гавані діє Інститут тропічної медицини імені Фінлея.
Куба першою у світі ліквідувала передачу ВІЛ від матері до дитини (2015 рік, визнано ВООЗ).
У країні діє безкоштовна система охорони здоров’я, доступна кожному громадянину.
Кубинські лікарі брали участь у боротьбі з епідеміями Еболи в Африці.
Чому це важливо сьогодні
День лікаря на Кубі — це не лише вшанування минулого. Це нагадування про те, що медицина може бути не лише бізнесом, а й місією. Історія Фінлея та сучасних кубинських лікарів показує: навіть маленька країна може впливати на глобальне здоров’я.
👉 А тепер питання:
Чи готові ми уявити медицину як сферу, де головне — не прибуток, а солідарність?
І чи не час нам переосмислити, що означає бути «медичною наддержавою»?