Чи знали ви, що сучасне ніндзюцу майже не має нічого спільного з тим, чим займалися середньовічні воїни? У Японії їх називали шинобі, а перші згадки про них датуються ще 1375 роком. Саме слово «ніндзя» з’явилося значно пізніше — це китайське прочитання японських ієрогліфів «кандзі», яке увійшло в ужиток лише у ХХ столітті.
Найвідоміші й найпрофесійніші ніндзя походили з двох кланів — Іга та Кога. У XV столітті саме ці регіони стали центрами підготовки майстрів шпигунства та бойових мистецтв.
Чим займалися ніндзя?
Їхні завдання виходили далеко за межі класичного бою. Вони виконували шпигунські місії, стежили за ворогами, здійснювали рейди, підпали, проникнення та засідки. Ніндзя були майстрами обману й психологічної війни — їхня мета полягала не лише у фізичному знищенні ворога, а й у наведенні страху. Чим ширший був їхній арсенал навичок, тим легше вони проникали у ворожі лави.
Жінки-ніндзя — куноїчі
Особливу роль відігравали жінки-ніндзя, яких називали куноїчі. Вони перетворювали звичайні предмети на зброю. Наприклад, прикрашені шпильки для волосся (канзаші) могли бути загострені або занурені в отруту. Іншим інструментом були не́ко-те («котяча рука») — металеві накладки на нігті, що діяли як пазурі. Цікаво, що самураї та ніндзя нерідко співпрацювали, хоча традиційно їхні ролі вважалися протилежними.
Міфи і реальність
Мітальні зірки (сюрикени) стали символом ніндзя у сучасній культурі. Проте історичні джерела свідчать: їхнє використання було обмеженим, а в старовинних посібниках ніндзя майже немає згадок про сюрикени. Це радше легенда, ніж підтверджений факт.
✨ Цікаво подумати: чи справді ніндзя були тіньовими воїнами, як ми їх уявляємо сьогодні, чи радше майстрами психологічної гри та хитрощів?