У лютому 1930 року в Гонконзі відбулася подія, яка змінила хід історії В’єтнаму. На так званій «Конференції об’єднання», проведеній у коледжі Ва Янь у Коулуні, різні революційні угруповання — Комуністична партія Індокитаю, Комуністична партія Аннама та окремі члени Комуністичної ліги Індокитаю — злилися в єдину силу. Так народилася Комуністична партія В’єтнаму (Đảng Cộng sản Việt Nam), заснована під проводом Хо Ші Міна.
Вже невдовзі, на вимогу Комінтерну, організація отримала нову назву — Індокитайська комуністична партія (Đảng Cộng sản Đông Dương), яку скорочено називали ІКП. Попри те, що в перші роки вона налічувала лише близько 1 500 членів, її вплив був відчутним.
Соціальні потрясіння і перші виступи
Кінець 1920-х років став для В’єтнаму часом глибокої кризи. Неврожаї 1929–1930 років та непосильні борги загнали селян у глухий кут. Саме ця економічна скрута стала ґрунтом для радикалізації.
У промисловому місті Вінь активісти ІКП організували першотравневі демонстрації. Спершу це були виступи робітників, але згодом до них приєдналися цілі родини напівселянських робітників. Їхні гасла звучали як відчайдушний крик проти злиднів і несправедливості. Так невелика партія змогла запалити іскру протесту, яка поступово перетворилася на масовий рух.
Цікаві факти
Саме у Вінь та сусідньому Нге Ан у 1930–1931 роках виникли так звані «Совети» селян і робітників — своєрідні самоврядні органи, які стали символом народного спротиву.
Хо Ші Мін, який тоді перебував у вигнанні, бачив у створенні партії шанс об’єднати розрізнені революційні сили та надати їм чітку ідеологію.
Річниця заснування партії й сьогодні відзначається у В’єтнамі як важлива дата, що символізує початок організованої боротьби за незалежність.
Для роздумів
Чи могла невелика група з півтори тисячі членів змінити долю цілої країни? І чи не є приклад В’єтнаму доказом того, що навіть у найскладніші часи маленька ідея може стати початком великого руху?