Гуру Нанак, засновник сикхізму, народився у 1469 році в індуїстській родині в селі Талванді (нині — Нанкана-Сахіб у Пакистані). Його життя сповнене легенд і символічних подій. Коли йому виповнилося 30 років, він таємниче зник на три дні. Повернувшись, Нанак проголосив: «Немає індуїстів, немає мусульман — є лише людина і Бог». Відтоді він почав проповідувати нове вчення, яке згодом стало основою сикхської віри.
🌍 Протягом життя Гуру Нанак багато подорожував — від Гімалаїв до Мекки, від Тибету до Багдада. Він зустрічався з мусульманами, індуїстами, буддистами, джайнами, дискутував із мудрецями та простими людьми. Його мета була одна — показати, що всі релігії ведуть до єдиного Бога.
🙏 У своїх проповідях він наголошував на силі медитації та повторенні імені Бога (наам-симран). Це, за його словами, допомагає людині подолати п’ять головних вад:
кама — хіть,
кродх — гнів,
лобх — жадібність,
мох — прив’язаність,
аханкар — его.
⚖️ Одним із головних принципів його вчення була рівність. Гуру Нанак відкидав кастову систему, релігійні бар’єри та гендерну нерівність. Він навчав, що всі люди створені з волі Бога, а отже, гідні однакової поваги.
✨ Цікаво, що традиція лангару — спільної безкоштовної трапези в сикхських храмах (гурдварах) — бере початок саме від Гуру Нанака. Вона символізує рівність: за одним столом сидять багаті й бідні, чоловіки й жінки, люди різних релігій.
📌 Запитання для роздумів:
Чи могла б ідея рівності, яку проповідував Гуру Нанак понад 500 років тому, стати ключем до вирішення сучасних соціальних конфліктів?
Чому традиція спільної трапези виявилася настільки живучою і актуальною навіть у XXI столітті?