Щороку 2 серпня у Польщі відзначають особливий День пам’яті — вшанування жертв геноциду ромів і сінті, яких жорстоко винищували в часи Другої світової війни. Це день, коли ми згадуємо понад півмільйона циган, які стали жертвами нацистського режиму. Але чому ця дата і чому ця пам’ять така важлива?
Чому 2 серпня?
Саме 2 серпня 1944 року нацисти провели масове вбивство ромів у концентраційному таборі Освенцим (Аушвіц-Біркенау). Ця трагічна подія отримала назву «Ромська ніч» або «Золота ніч» — в цей день було знищено тисячі людей, яких тримали в окремому таборі, створеному спеціально для ромського населення.
Важливий історичний факт
Хоча більшість пам’яті про Голокост пов’язана з єврейською трагедією, саме цигани та сінті були однією з найжорсткіше переслідуваних груп. Вони піддавалися не тільки масовим розстрілам, а й медичним експериментам, примусовим переселенням і геноциду за етнічною ознакою.
Коли з’явилась офіційна дата?
Від 2011 року Сейм Польщі офіційно встановив 2 серпня Днем пам’яті жертв геноциду циган та сінті. Це було важливим кроком у визнанні трагедії, яка довгий час залишалась поза увагою широкої громадськості.
Чому це важливо сьогодні?
Цей день не лише про історію. Він нагадує нам про сучасні проблеми ромської спільноти, яка й досі часто стикається з дискримінацією та соціальним виключенням у багатьох країнах світу. Пам’ять про минуле допомагає усвідомити, наскільки важливо боротися за права людини та рівність.
Цікаві факти:
Роми та сінті — це не одна етнічна група, а кілька близьких між собою спільнот, які мають свою мову, культуру і традиції.
У Освенцимі створили спеціальний «Циганський табір», де було ув’язнено приблизно 23 000 ромів і сінті. Лише близько 3 000 з них пережили табір.
Пам’ятники ромам і сінті в Освенцимі встановлені пізніше, ніж єврейські меморіали, що відображає історичну несправедливість у визнанні їхнього болю.
Поза Польщею, інші країни Європи також започаткували пам’ятні дні, присвячені ромському геноциду — наприклад, 2 серпня відзначають у Німеччині та інших державах.
Що ви відчуваєте, читаючи про цю трагедію?
Чи знали ви раніше про циганський геноцид? І як думаєте — що можемо зробити, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися? Пишіть у коментарях!
Пам’ятаючи жертв, ми зберігаємо людяність і підтримуємо надію на світле майбутнє.