Хайку — це не просто короткий вірш, а унікальна форма японської поезії, що здобула самостійний статус завдяки двом великим майстрам: Мацуо Басьо і Уесіма Оніцурі. Хайку стало невід'ємною частиною традиційної японської ліричної поезії, зокрема жанру вака — класичної поезії з 5-7-5 складами.
Структура хайку складається з трьох рядків: перший — п’ять складів, другий — сім складів, і третій — знову п’ять складів, всього 17 складів. Це надає віршам певної лаконічності, змушуючи поета виражати глибокі думки в дуже обмеженому просторі. У японській версії хайку правила складаються ще суворіше, однак у перекладах на інші мови, зокрема англійську, зберігається схема 5/7/5.
Цікаво, що слово "хайку" походить від поєднання двох слів: хайкай (гумористична форма ренгу — вірша з пов’язаними рядками) та хокку (початкова строфа ренгу). Спочатку форма хайку мала строго обмежену тематику — опис природи, що викликає роздуми про пори року. Важливою частиною хайку була здатність викликати емоційний відгук у читача, навіть через відсутність явних емоційних акцентів.
Історичний контекст і значення хайку
На початку періоду Токугава (1603–1867) хайку набуло популярності, коли Мацуо Басьо перетворив хокку в високе мистецтво. Саме він почав створювати новий стиль поезії, що з’явився в 1670-х роках в Едо (сучасне Токіо). Відомо, що Басьо використав стихію природи як дзеркало для вираження глибоких філософських і духовних тем, відкриваючи новий погляд на поезію.
Цікаві факти:
Одним із найвідоміших хайку Басьо є:
Тема природи в хайку не є випадковою — вона тісно пов’язана з японською філософією дзен, яка наголошує на спогляданні природи як шляху до пізнання самого себе.
Відсутність рими в хайку — це принцип, який дозволяє зосередитися на потоці думок і миттєвих враженнях, що часто затримуються в душі поета, що робить кожне хайку унікальним.
Хайку часто включають так звані "кігаку" — короткі елементи, що символізують зміну пори року, створюючи додатковий емоційний ефект. Це може бути, наприклад, згадка про квіти сакури, що символізують весну, або пізню осінь, коли падає останнє листя.
Сьогодні хайку є частиною не лише японської, а й світової літератури. Його популярність охопила не лише поетів, а й художників, фотографів, музикантів. Наприклад, багато митців намагаються передати ідеї хайку через інші медіа, зокрема через музику або образотворче мистецтво.
Хайку як мистецтво: