10 серпня в Латвії відзначають унікальне народне свято — День вогню, або Labrenca diena. Цей день присвячений Лабренцісу (Labrencis) — покровителю вогню, якого в народі називають пожежником. Саме в цей період латвійці особливо шанують силу вогню та дотримуються давніх традицій, які допомагали берегти домівки і природу від пожеж.
Чому цей день називають Днем вогню?
Лабренціс у латвійській міфології — не просто символ вогню, а охоронець від пожеж і нещасть, пов’язаних із вогнем. Перші десять днів серпня вважаються «часом вогню», коли розпалювати багаття суворо заборонено, особливо на болотах — бо там іскра може швидко перетворитися на лісову пожежу.
Цікаво:
Заборона на вогонь поширювалась не лише на цей період. Вона починалася ще від Весняного Мара — свята весняного очищення, коли навіть свічки і ваги не сміли палити, щоб не «запалити» зерно і не зруйнувати хати.
Як латвійці захищалися від пожеж?
У день Лабренціса, якщо треба було топити піч, у неї ставили відро з водою — це був оберіг від вогняної стихії. Також у цей день у вогонь кидали шматок пирога — жертву, яка мала заспокоїти вогонь і запобігти біді.
Ввечері біля комор забивали півня або барана — ритуал, що символізував жертву вогню і захист врожаю.
Прогнози погоди за Лабренцісом
Латвійці вміли «читати» природу: якщо в тиждень до чи після Дня вогню не було заморозків — осінь обіцяла бути теплою і пізньою. А ранні заморозки передбачали швидке настання холодів.
Особливості харчування в День вогню
Оскільки вогонь був під суворою забороною, їжу готували або на вулиці, або після заходу сонця. Найулюбленішою стравою було козяче м’ясо — воно вважалося особливо смачним, якщо його зарізати саме в цей день.
Цікаво, що після Лабренціса нібито посилюється запах кіз — це було ще однією причиною для вибору саме цього часу для забою. Саме в цей період відбувалися базари, де активно торгували кізками і яблуками — перший урожай яких лише починав дозрівати.
Олія Лабренціса — особливий лікувальний засіб
Відомо, що в цей час латвійці виготовляли олію без солі, яку готували ще за рік до сходу сонця. Вона слугувала не лише їжею, а й лікувальним засобом, що підкреслює глибокий зв’язок із природою.
Важливі моменти:
Заборона на розпалювання вогню — основа традиції, щоб уникнути пожеж у спекотну пору.
Жертва вогню — пиріг і забій півня/барана — символ захисту і вдячності.
Прогнози погоди за заморозками — стародавній народний календар.
Особливості харчування і ритуали базарів — козяче м’ясо і яблука як знакові продукти свята.
Олія як лікувальний засіб — приклад практичного використання традицій.
Цікаво замислитися:
Чому саме вогонь у багатьох культурах — це і джерело життя, і потенційна небезпека? Як наші предки балансували між цими двома силами? І чи є у вас власні традиції, пов’язані з вогнем або особливими днями у році?