Коли більшість американців святкує День подяки з індичкою, гарбузовим пирогом і родинними зустрічами, у місті Плімут, штат Массачусетс, відбувається зовсім інша подія — Національний день скорботи. Це день пам’яті, протесту й нагадування про темні сторінки історії.
Як виникла традиція?
Уперше цей день відзначили у 1970 році. Причиною стало те, що представнику народу вампаноагів Вансі Джеймсу заборонили виступати на офіційних урочистостях до 350‑річчя «першої вечері подяки».
У своїй промові він хотів розповісти про колонізацію, геноцид і втрату земель корінними народами. Заборона лише підкреслила, наскільки важливо мати власний день пам’яті.
Що відбувається сьогодні?
Учасники заходу:
🪶 вшановують предків і їхню боротьбу за виживання;
🥁 проводять традиційні танці та співи;
🎤 виголошують промови про сучасні проблеми дискримінації та нерівності;
✊ перетворюють цей день на символ опору та нагадування, що історія має багато голосів.
Цікаві факти
✨ Паралельність дат. День скорботи завжди збігається з Днем подяки. Для одних це свято достатку, для інших — день жалоби.
✨ Місце проведення. Головні події відбуваються у Плімуті — саме там у 1620 році висадилися перші пілігрими. Це місто стало символом початку колонізації.
✨ Міжнародна підтримка. До заходів долучаються не лише корінні американці, а й активісти з усього світу, які виступають проти колоніалізму та за права меншин.
✨ Живий протест. Учасники часто поєднують скорботу з акціями протесту проти сучасних проблем — від екологічних катастроф до політики уряду щодо корінних народів.
Чому це важливо?
Національний день скорботи — це не лише про минуле. Це про пам’ять і відповідальність. Він нагадує, що історія США — це не лише історія «пілігримів і подяки», а й історія народів, які втратили землю, мову й життя.
І тут виникає питання: чи можна святкувати вдячність, не визнаючи болю тих, хто заплатив за цю історію найвищу ціну?