Щороку 7 жовтня католики відзначають свято Богоматері Розарія (Día de la Virgen del Rosario). Це одне з найшанованіших марійських свят, яке поєднує молитву, історію та символіку перемоги віри.
Легенди про походження
За переказами, у 1208 році Діва Марія з’явилася святому Домініку Гусманському у монастирі в Пруї (Франція). Вона вручила йому чотки та навчила молитися Розарій, доручивши поширювати цю практику серед вірних. Хоча історики вважають, що ця легенда сформувалася пізніше, у XV столітті завдяки домініканцю Алану де Рупе, саме вона стала основою популярного уявлення про походження Розарію.
Цікаво, що вервиця як спосіб відліку молитов існувала ще у IV столітті серед християнських пустельників, а схожі практики зустрічаються і в інших релігіях — у буддистів, індуїстів та мусульман.
Перемога при Лепанто
Особливого значення свято набуло після битви при Лепанто 7 жовтня 1571 року (у вашому тексті була помилка: не 1578, а саме 1571). Тоді об’єднаний флот католицьких держав здобув перемогу над Османською імперією. Цю подію приписали заступництву Діви Розарія, адже перед битвою Папа Пій V закликав християн молитися Розарій.
На згадку про цю перемогу він установив свято «Богоматері Перемог», яке згодом отримало сучасну назву — День Богоматері Розарія.
Жовтень — місяць Розарію
У XIX столітті Папа Лев XIII, відомий як «Папа Розарію», закликав присвятити весь жовтень цій молитві. Він написав понад десять енциклік про значення Розарію і вважав його духовною зброєю проти викликів часу.
Символіка і традиції
Розарій (від лат. rosarium — «сад троянд») символізує духовний букет, який вірні складають Богородиці. Кожна молитва «Радуйся, Маріє» уподібнюється троянді, а вся вервиця — вінку з квітів.
У багатьох країнах цього дня відбуваються процесії з чотками, спільні молитви та святкові меси. У Латинській Америці, зокрема в Аргентині та Перу, свято супроводжується барвистими вуличними дійствами, що поєднують релігійні й народні традиції.