8 жовтня в Аргентині відзначають День сільських працівників — дату, що нагадує про ухвалення першого Статуту сільськогосподарських робітників у 1944 році. Документ був затверджений декретом №28.169 уряду генерала Едельміро Фарреля, а ключову роль у його створенні відіграв тодішній міністр праці Хуан Домінго Перон, майбутній президент країни.
Чому цей статут був важливим?
Для свого часу він став справжнім проривом. Уперше на законодавчому рівні було закріплено:
захист заробітної плати та стабільності працівників;
виплату в національній валюті;
заборону незаконних відрахувань;
мінімальну заробітну плату;
обов’язкові періоди відпочинку;
право на житло з базовими санітарними умовами;
забезпечення харчуванням і робочим одягом;
медичну та фармацевтичну допомогу;
оплачувані відпустки.
Для багатьох селян це означало перехід від життя «на виживання» до відчуття гідності та соціального захисту.
Подальша доля закону
Історія статуту була непростою:
його скасували під час наступного військового перевороту;
відновили у 1974 році;
знову скасували в період «процесу національної реорганізації» (1976–1983);
відновили та оновили у 2004 році;
остаточну сучасну редакцію ухвалили 2011 року у вигляді Закону №26.727.
Цікаві факти
Аргентина — одна з небагатьох країн Латинської Америки, де сільськогосподарські робітники отримали такий широкий спектр прав ще в середині ХХ століття.
День сільських працівників часто супроводжується не лише офіційними промовами, а й ярмарками, виставками сільськогосподарської техніки та культурними заходами, що підкреслюють роль села у формуванні національної ідентичності.
Деякі історики вважають, що саме цей закон став фундаментом для подальшої політики Перона, яка зробила його символом «захисника простих людей».