Ель-Сестадеро — невеличке, але дуже яскраве село в окрузі Лас-Таблас, провінція Лос-Сантос у Панамі. Воно зберігає атмосферу «старої» Панами, де живуть традиції, передані від покоління до покоління. За переписом 2010 року тут проживало близько 1 067 мешканців, більшість із яких і сьогодні займаються тваринництвом, землеробством та невеличкою торгівлею.
Трохи історії
Ель-Сестадеро отримало статус коррегімієнто 5 листопада 1919 року — під час президентства Белісаріо Порраса, одного з найвідоміших панамських реформаторів. Кажуть, у ті роки регіон активно розвивався, і створення нового адміністративного центру було важливим кроком у зміцненні місцевих громад.
Головне свято — День покровителя
Покровительським днем Ель-Сестадеро є 8 грудня — свято Непорочного зачаття. Воно має особливе значення для всієї провінції Лос-Сантос, адже тут культ Діви Марії є одним із найшанованіших.
Святкування проходить яскраво та гучно. Центральною подією стає традиційний парад polleras — розкішних національних суконь, які вважають одними з найкрасивіших народних костюмів світу. Жінки в polleras рухаються вулицями під акомпанемент tamboritos — старовинних ритмів, що виконуються на бубнах і відомі як «серцебиття Панами».
Увечері небо над селом вибухає барвами — запускають voladores, феєрверки, що символічно «відганяють все погане» та починають новий цикл благословення.
Цікаво, що інколи святкування 8 грудня поєднують із традиціями «карнавального вівторка»: музика стає голоснішою, у танцях з’являється більше свободи, а село перетворюється на один великий майданчик для гулянь.
Місце, де живуть традиції
Ель-Сестадеро часто називають селом-хранителькою звичаїв. Тут уважно ставляться до старих ремесел, народних свят і танців. Можливо, саме тому ці місця так люблять туристи, які шукають не розваг, а справжніх історій — тих, що пахнуть землею, деревом і далеким минулим.
У цьому маленькому селі є щось особливе. Можливо, це відчуття спокою, може — теплота людей чи ритми tamboritos, що звучать так, ніби продовжують розповідати історії предків. А можливо, річ у тому, що тут кожне свято — це не просто дата в календарі, а жива традиція, яку село дбайливо несе у майбутнє.