✨ Los Mantudos — це один із найяскравіших традиційних танців Нікарагуа. Його коріння сягає Тихоокеанського регіону, особливо міст Чінандега, Чічігальпа та Леон.
Походження традиції
У 1862 році родина Мехіа з району Сан-Беніто започаткувала танець «Мантудо». Вони виконували його на честь святого під акомпанемент оркестру, що грав мелодію son del Mantudo. З часом до них приєднувалися інші танцюристи, і танець перетворився на справжнє народне свято.
Релігійний контекст
Щороку 17–18 травня танець виконують у кварталі Ель Кальваріо (Чинандега) на честь святого Паскуаля Байлона — католицького святого іспанського походження, покровителя танцюристів.
А 12 грудня Леон оживає під час святкувань на честь Діви Гваделупської. Саме тоді на площі храму з’являється група з 14 персонажів: «Галан», «Дама» та дванадцять солдатів.
Символіка масок
Маски Галана й Дами відтворюють іспанські риси.
Солдати ж носять маски з іклами, що символізують образ диявола.
Цей контраст має глибокий сенс: танець є формою протесту та глузування над колонізаторами. Він відображає досвід корінного народу Сутіава, який пережив іспанську колонізацію з її мовними та релігійними примусами.
Хода та святкування
12 грудня танцювальна група вирушає з дому майордомо до храму Гваделупи. Після цього вистави тривають ще 12 днів поспіль у домівках, визначених учасниками — воїнами та «завойовниками».
🎭 Цікаві факти
Діва Гваделупська — одна з найшанованіших постатей у католицькому світі, її культ особливо сильний у Латинській Америці.
Танці Los Mantudos поєднують релігійність із сатирою, створюючи унікальний фольклорний спектакль, де святе й карнавальне переплітаються.
Для місцевих жителів це не лише ритуал, а й спосіб зберегти пам’ять про боротьбу предків проти колоніального гніту.
💡 Цікаві запитання:
Чи може танець бути не лише мистецтвом, а й формою історичної пам’яті?
Як би ви відчули себе, опинившись серед натовпу, що спостерігає за масками диявола й іспанських типів?