Через чотири тижні після вторгнення Німеччини до Польщі у вересні 1939 року місто було окуповано, і Варшава, колись осередок єврейського культурного життя, стала ареною трагедії. На той час у столиці проживала найбільша в Європі єврейська громада – понад 350 000 осіб, що складало близько 30% населення. Варшава перетворилася на важливий культурний і релігійний центр для єврейської нації, але з початком окупації нацисти негайно розгорнули жорстокі репресії, масову депортацію та інші звірства.
Уже у 1940 році німецькі адміністрації створили спеціальне містечко для євреїв – Варшавське гетто, до якого було зібрано понад 400 000 людей. Ця концентрація стала однією з найбільших в Європі, і життя всередині гетто характеризувалося нестерпним голодом, постійними розстрілами та систематичними акціями знищення, які лише посилювали почуття безвихідності та люті.
19 квітня 1943 року у Варшавському гетто загорілась іскра опору. На його чолі стали сміливі лідери, зокрема Мордехай Анєлевіч і Яків Голдштейн, які об’єднали ізоляційних бойовиків для того, щоб зупинити масові депортації. Незважаючи на майже безнадійні шанси й очевидну перевагу противника, який мав танки, артилерію та авіацію, повстанці використовували свою найціннішу зброю – знання кожного закутку гетто, включаючи підземні проходи та вузькі вулички, що дозволяло організовувати несподівані засідки.
Цікаві факти та деталі опору:
Повстання стало символом незламного людського духу; його дія тривала майже місяць і на завжди увійшла до історії як прояв рішучості боротися за гідність навіть у найскладніших умовах.
Бойовики використали навіть саморобну зброю – пістолети, гранати, міномети – і змогли, попри все, навіть захопити деякі склади зі зброєю, що свідчить про їхню винахідливість у боротьбі проти набагато потужнішого супротивника.
Досить вражає те, що, знучи кожен підступний закуток свого обмеженого простору, повстанці використовували локальні тактичні переваги, хоча бракувало підготовки та ресурсів.
Проте німецька відповідь була нещадною. У відповідь на опір окупантів розпочалася систематична кампанія – німці розпалювали пожежі в гетто, спалювали будинки та знищували всі можливі укриття для бунтівників. До 16 травня 1943 року повстання було жорстоко придушено, проте його символічний відгук живе й досі.
Під час повстання було зруйновано понад 80% будівель гетто: багато будинків спали у вогні, інші зазнали значних руйнувань через обстрілі. Після придушення опору німці вивезли до 7 000 євреїв, що вижили, до концентраційних таборів, де більшість з них загинула. Попри поразку, героїчний опір залишив незгладимий слід у пам’яті майбутніх поколінь – в Ізраїлі, наприклад, щорічно відзначають День пам'яті жертв повстання, нагадуючи про безсмертну відвагу та гідність.