Кожного року 18 квітня Іран із помпою святкує День національної армії — подію, що водночас викликає гордість у частини населення, тривогу у сусідів і дискусії серед аналітиків.
🎖 Чим особливий цей день?
Із самого ранку столиця Ірану, Тегеран, перетворюється на військову сцену просто неба. Танки, БПЛА, протиповітряні системи, а ще — марші солдатів усіх родів військ. Тисячі людей спостерігають за парадом, який транслюється на національному телебаченні. Це видовищно. Це гучно. Це сигнал.
Але кому і що цим сигналізує Іран?
🔍 Армія Ірану в цифрах
Іранські збройні сили — одні з найбільших у регіоні:
610 000 осіб — на дійсній службі
понад 350 000 — резерв
≈ 1 мільйон військовослужбовців у разі повної мобілізації
Але важливо не лише скільки, а й як.
👉 Цікаво: Іран має дві паралельні військові структури — регулярну армію та Корпус вартових Ісламської революції (КВІР). Останній, до речі, часто має більше політичного впливу та контролює стратегічні види озброєння.
🛡 Історичний контекст
18 квітня — не випадкова дата. Саме у 1979 році, після перемоги Ісламської революції, аятола Хомейні публічно закликав підтримати регулярну армію, яка спочатку сприймалась із недовірою. Його слова стали історичними:
«Підтримуйте армію Ісламської Республіки!»
Цей день став символом легітимації армії в умовах нової ідеологічної влади. Відтоді паради — це ще й акт політичного послання.
⚖ Показ сили чи прихована вразливість?
Зовнішньо День армії виглядає як демонстрація сили. Але є і критичні голоси.
Сусідні країни сприймають ці паради як прояв агресивної риторики.
Правозахисники нагадують, що на тлі розкішних парадів ситуація з правами людини та внутрішніми свободами залишається складною.
Аналітики ставлять під сумнів ефективність техніки, частина якої — радянського або локального виробництва 1980–90-х років, модернізована, але все ще обмежена санкціями.
🎯 Факт: Іранський військово-промисловий комплекс розробляє власні ракети, дрони та ППО, здатні уразити цілі на відстані понад 1000 км. Ці досягнення стають предметом геополітичної стурбованості — особливо у США, Ізраїлі та Саудівській Аравії.
🧠 Чому це важливо?
У світі, де геополітична напруга росте, такі паради — це не просто внутрішнє свято. Це публічне повідомлення зовнішньому світу, де Іран стверджує:
«Ми — сильні. Ми готові. Ми незалежні.»
Але за парадною картинкою стоїть країна з багатошаровими викликами — економічними, політичними, гуманітарними. День армії — водночас і дзеркало національної гордості, і екран, який приховує вразливість.
🤔 А що думаєш ти?
Чи справді такі паради потрібні у ХХІ столітті?
Чи є це виявом патріотизму, чи більше — політичним театром?
📩 Поділися своєю думкою в коментарях або напиши нам — цікаво почути твою позицію!
💬 Висновок
День армії в Ірані — це багатозначна подія. Вона поєднує в собі історію, політику, силу, гордість і суперечності. Це нагадування про складний шлях держави, її прагнення бути почутою — і не лише в регіоні.