Щороку Марокко відзначає День революції короля і народу – символ непохитного духу марокканців у боротьбі проти французького колоніального правління. Цей день нагадує нам, що історія країни створюється не лише королями, а й кожним громадянином, який не боїться відстоювати свою свободу.
20 серпня 1953 року французька влада змусила короля Мохаммеда V емігрувати на Корсику, а вже у січні 1955 року – на Мадагаскар. Вигнання монарха стало спробою колонізаторів закріпити своє панування над Марокко, але вони не врахували однієї важливої речі: глибокої прихильності народу до свого султана.
Незабаром після оголошення про вигнання, десятки тисяч марокканців по всій країні вийшли на вулиці, протестуючи проти цього рішення. Вуличні демонстрації охопили міста і села, а люди приносили плакати, співаючи національні пісні та вигукуючи гасла на підтримку короля. Це стало першим масштабним проявом народного опору, який згодом переріс у рух за незалежність.
Історичні джерела свідчать, що французькі колонізатори вигнали Мохаммеда V через його рішучий опір «пакту про капітуляцію», який мав легалізувати французьке панування. Відмова монарха підписати документ стала символом національної гідності та об’єднала марокканський народ у боротьбі за свободу.
Цікаві факти:
Мохаммед V став символом національної єдності – навіть після вигнання він залишався у серцях марокканців і був підтриманий політичними та релігійними лідерами.
Вигнання короля лише прискорило процес деколонізації: у 1956 році Марокко здобуло незалежність від Франції.
День революції короля і народу сьогодні святкують не лише офіційними церемоніями, а й культурними подіями, парадами та лекціями про історію національного опору.
Цей день нагадує нам: одна рішуча людина і народ, що стоїть поруч із нею, можуть змінити історію. Чи могли колонізатори передбачити, що вигнання одного короля об’єднає мільйони сердець у боротьбі за свободу?