31 серпня в Молдові відзначають День національної мови — свято, яке символічно припадає на останній день літа. У народі його називають «Limba noastră» («Наша мова»). Це не просто дата в календарі, а нагадування про силу слова, що об’єднує народ і зберігає його ідентичність.
Мова як серце культури
Близько двох третин молдаван мають румунське походження, і саме румунська мова є їхньою рідною. Водночас історичні обставини зробили так, що значна частина населення спілкується російською, а на півдні країни можна почути й гагаузьку — тюркську мову з давніми традиціями. Та попри мовне розмаїття, саме румунська стала символом національної єдності.
Як з’явилося свято
День мови вперше відзначили у 1989 році, коли в Молдові ухвалили закон про надання румунській статусу державної. Це був час великих змін: люди виходили на вулиці з гаслами «Limba noastră cea română» («Наша румунська мова»), відстоюючи право говорити й писати рідною мовою.
Традиції та символіка
У цей день у містах і селах проходять концерти, літературні вечори, читають вірші класиків та сучасних авторів. Особливе місце займає однойменний вірш «Limba noastră» поета Алексея Матеєвича, який став гімном Молдови. Його рядки нагадують, що мова — це «святиня, що з’єднує покоління».
Чому це важливо сьогодні
Свято не лише про минуле, а й про майбутнє. Воно ставить запитання:
Чи зможемо ми зберегти мову в умовах глобалізації?
Як поєднати багатомовність країни з повагою до державної мови?
Можливо, саме в цих пошуках балансу і полягає сучасна місія Дня національної мови — нагадувати, що мова не просто засіб спілкування, а жива нитка, яка тримає народ у єдиному культурному просторі.