Щоосені, у другу неділю вересня, в Туркменістані відзначають День бахші — свято, присвячене народним співцям і хранителям усної традиції.
Бахші — це не просто музикант. Це оповідач, поет і співак, який зберігає та передає з покоління в покоління легенди, перекази й героїчні епоси тюркських народів Середньої Азії. Його виступи — це завжди подія: вони супроводжуються музикою, співом і майстерним володінням словом.
Символ і душа мистецтва — дутар
Невід’ємний атрибут бахші — дутар. Цей струнний щипковий інструмент із довгим грифом, двома жильними або нейлоновими струнами та грушоподібним резонатором має особливе звучання — м’яке, але проникливе.
Дутар вважають символом туркменської музичної культури. Його історія налічує сотні років, а техніка гри передається від майстра до учня, часто в межах однієї родини.
Мистецтво, що пережило століття
Бахшичилик — одне з найдавніших мистецтв регіону. Бахші — це хранитель дастанов (національних епосів), який уміє оживити героїв і події лише силою голосу та музики. Він володіє всіма відтінками живої народної мови, вміє тримати увагу слухача годинами, а іноді — цілу ніч.
Цікаво, що в давнину бахші часто були мандрівними артистами. Вони переходили з села в село, несучи новини, розповіді та пісні, і ставали своєрідними «живими газетами» свого часу.
Світове визнання
Самобутня культура туркменського народу неодноразово привертала увагу художників, етнографів і музикознавців. У 2015 році ремесло виготовлення дутара, мистецтво гри на ньому та традиція бахшичилика були внесені до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Це стало міжнародним визнанням того, що туркменський бахші — не просто виконавець, а жива пам’ять народу.
💡 А ви знали? Деякі дастани, які виконують бахші, можуть тривати понад 20 годин і передаватися у кілька вечорів поспіль.