Дієслово — частина мови, яка називає дію або стан істоти, предмета. Основні граматичні ознаки дієслова — час, особа, число і спосіб, за ними дієслово в реченні відрізняється від інших слів. Наприклад: Заступник директора підписує угоду; Секретар складає відповідний документ.
Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова, (інфінітив). Це незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію, не вказує на час, особу, рід, число, має інфінітивний суфікс -ти: писати, складати, перекладати, затверджувати, погоджувати, підписувати. Зворотні дієслова мають ще й частку -ся: зберігатися, друкуватися, слухатися, підбиратися, укладатися, перероблятися.
Дуже часто форму інфінітива заступає іменник. Наприклад: паління заборонене; читання корисне.
Дієсловам в українській мові властиве значення виду — доконаного й недоконаного: писати — написати; друкувати — надрукувати; складати — скласти; читати —прочитати. Дієслова доконаного виду позначають завершеність дії, в основі мають префікси: записати, занотувати, закінчити; суфікси — повторити, нагадати, повідомити; рухомий наголос — надати, подати, скликати, об'єднати.
Окремі форми дієслів доконаного виду утворюються від іншої (суплетивної) основи: брати —взяти; ловити —піймати.
У сучасній українській мові дієслова мають три форми часу: теперішній, минулий, майбутній. Наприклад: наказую, наказував, буду наказувати (наказуватиму).
| 
ДО ПОЧАТКУ
