|
|
| «назад | далі» |
Дієприкметник |
Дієприкметник — це не особова форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: Документ підписаний керівником організації; Вже давно укладені угоди, накреслені ціани співробітництва.
За своїми морфологічними ознаками дієприкметники схожі на прикметники, бо узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: проголошений закон про мови, надрукований указ, наказ.
У реченні дієприкметник виступає узгодженим означенням або іменною частиною складного присудка. Наприклад: У кімнаті було чути звуки працюючої машинки; Задачі підібрані для співробітників тресту.
Дієприкметникам властиві категорії виду — доконаного або недоконаного, часу —теперішнього чи минулого: пишучий — написаний, складаючий — складений.
Дієприкметник із залежними словами утворює Дієприкметниковий зворот: Майданчик, поділений від загальної площі, був засипаний світлим піском; Ци надрукований секретаркою, лежав на столі.
Дієприкметники, що виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч, є активними. Наприклад: згасаючий вечір, читаючий контингент, крокуючий екскаватор.
Архаїчні форми активних дієприкметників із суфіксом -ш-(-ВШ-) типу перемігший, побігший, побудувавший у сучасній українській мові, зокрема і в діловому мовленні, не вживаються.
Дієприкметники, що виражають ознаку предмета, що зазнає на собі дії іншого предмета, є пасивними. Наприклад: збудований об'єкт, споруджений палац, завізований документ.
|
| НОВИНИ - Українське суспільство | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
|
|