
Трагедія 1990 року в Азербайджані має глибоке коріння, яке сягає 1987 року. Тоді почалися спроби приєднання Нагірного Карабаху до Вірменії та масові вигнання азербайджанців з їхніх історичних поселень у Вірменії.
Ніч із 19 на 20 січня стала темною сторінкою в історії Азербайджану. За вказівкою Михайла Горбачова, Генерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії СРСР, радянські війська вступили до Баку та прилеглих районів. Вони масово знищували мирних жителів, використовуючи важку техніку та різні види зброї.
У цей час на вулицях Баку були розміщені підрозділи Міністерства оборони, КДБ та Міністерства внутрішніх справ СРСР, які проявили безпрецедентну жорстокість щодо цивільного населення. 82 людини загинули, ще 20 були тяжко поранені, поки не було оголошено комендантську годину.
Події 20 січня стали символом боротьби і стійкості для азербайджанців. Загиблі отримали назву "мученики 20 січня". Щороку, 20 січня, Азербайджан вшановує пам'ять про ці жертви. Тисячі людей відвідують Алею мучеників, кладуть квіти та читають молитви за загиблими. У цей день по всій країні оголошується хвилина мовчання, а на кораблях, автомобілях і поїздах звучать сирени. Усі державні прапори приспускаються на знак скорботи.
Це день не лише пам'яті, але й глибокої національної гордості, адже мученики 20 січня стали символом незламності і боротьби за незалежність.
Аналогічні події

