
5 липня 1962 року Алжир оголосив свою незалежність від Франції, завершивши восьмирічну війну, що забрала тисячі життів і глибоко змінила обидві нації. Це був день, коли країна нарешті здобула свободу, а національна гідність була відновлена.
Цьому передували Евіанські угоди, підписані 18 березня 1962 року. Вони стали результатом складних переговорів між представниками Франції та Тимчасовим урядом Алжирської Республіки (ТПУА). Саме ці угоди дозволили досягти припинення вогню і заклали основи для мирного переходу до незалежності.
Тривалий шлях до миру
Війна за незалежність Алжиру розпочалася у 1954 році і тривала до 1962 року. Вона стала однією з найкривавіших і найзатяжніших колоніальних війн ХХ століття. Франція, що не бажала втратити свою колонію, і Алжир, який прагнув до автономії та свободи, вели боротьбу, в якій не було ні переможців, ні переможених.
Невдовзі після підписання угод, 8 квітня 1962 року у Франції пройшов референдум, а 1 липня – в самому Алжирі. Результати голосувань були вражаючими: 90,7% виборців на території Франції та 99,72% на території Алжиру підтримали незалежність країни. Це стало однією з найбільших перемог демократичних процесів у тогочасній Франції.
Традиція і пам’ять
Щорічно 5 липня в Алжирі відзначають День Незалежності, щоб вшанувати боротьбу поколінь, які боролися за право бути вільними. Цей день став символом непокори та національної єдності. За майже 60 років після здобуття незалежності, Алжир продовжує відновлювати свою культурну та національну ідентичність, а пам'ять про ці важкі часи живе в серцях алжирців.
Незалежність Алжиру – це не тільки важлива віхa у його історії, але й символ боротьби за права людини і свободу, який надихає інші нації, що прагнуть до самовизначення.
Аналогічні події

