
Слово «фольклор» (folklore) вперше використав англійський археолог Вільям Джон Томс 22 серпня 1846 року у статті, опублікованій у лондонському журналі «Атенеум». Цей термін походить від слів folk («народ», «люди») і lore («знання», «наука»), що означає «народне знання».
Хоча це слово може мати різні варіанти написання (folclor, folclore або folklore), Королівська іспанська академія вирішила використовувати folclore. Однак у більшості випадків застосовується термін folklore.
22 серпня 1960 року, майже через століття після створення терміна, у Буенос-Айресі відбувся Перший Міжнародний фольклорний конгрес. Конгрес проходив під головуванням відомого фольклоролога з Сальти, Аугусто Рауля Кортасара, і зібрав представників з 30 країн. Під час цього конгресу було вирішено оголосити 22 серпня Днем фольклору.
Додатково, ось кілька цікавих фактів:
Фольклор є важливою частиною культурної спадщини кожного народу. Він включає пісні, казки, танці, міфи та обряди.
В Україні багата фольклорна традиція, відома своїми колядками, щедрівками, народними піснями та казками.
У багатьох країнах світу проводяться фестивалі фольклору, де люди діляться своїми традиціями та звичаями, забезпечуючи збереження культурної спадщини.
Фольклор сприяє зміцненню національної ідентичності та збереженню культурних цінностей.
Відомий приклад фольклору - українські козацькі пісні, які внесені до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Фольклор - це не просто давні традиції, а живий елемент сучасної культури, який об'єднує покоління та нації.
Аналогічні події




