
Чилійське кіно бере свій початок на самому зорі кінематографа. 20 травня 1897 року в філармонії міста Ікіке відбулася прем'єра документального фільму "Una cueca en Cavancha" режисера Луїса Оддо Осоріо — одного з перших чилійських фільмів, створених та показаних у країні. Однак до цього, 17 лютого 1895 року, підприємець Франсіско де Паула продемонстрував кінескоп у Сантьяго, а перший публічний показ фільмів братів Люм'єр відбувся в чилійській столиці 25 серпня 1896 року в театрі "Unión Central".
Національний день кіно, який був заснований у 1993 році Міністерством освіти Чилі, має на меті підкреслити значення кінематографа як важливого інструменту художнього та культурного вираження. Цей день є не лише святом для кінематографістів, а й можливістю для всіх чилійців відзначити досягнення національного кінематографу та його вплив на культурну ідентичність країни.
Відзначення цього дня дозволяє не лише вшанувати історію чилійського кіно, а й звернути увагу на сучасні досягнення та перспективи цієї галузі. Сьогодні чилійські фільми відомі за межами країни, і багато з них здобувають міжнародне визнання. Цікаво, що національне свято кіно допомагає підтримати розвиток кінематографії, стимулюючи нові проекти та надихаючи майбутніх митців.
Чи знаєте ви, що кілька чилійських фільмів були номіновані на премію "Оскар"? Наприклад, "Немає країни для старих людей" (2007) став культовим у світі кінематографії, привернувши увагу до таланту чилійських режисерів на міжнародній арені.
Аналогічні події

