Міми — це артисти, які дарують радість через мовчання, розповідаючи історії за допомогою рухів, жестів і мови тіла. Мистецтво пантоміми має давнє коріння, ще в Стародавній Греції, і з часом поширилося по всьому світу, зокрема в Сицилії, Римі та Олександрії. Воно зберігалося середньовічними мандрівними трупами в Європі, а пізніше відродилося завдяки Commedia dell'arte — народному театру, що виник в Італії в 16–19 століттях.
Це мистецтво продовжило розвиватися завдяки видатним майстрам пантоміми, таким як Жан-Гаспар Дебюро, Жак Копо, Ітьєн Декру, Жак Лекок і Марсель Марсо. Саме його внесок зробив цей день особливим — Міжнародний день пантоміми відзначається 22 вересня на честь дня смерті Марселя Марсо, який значною мірою визначив еволюцію сучасної пантоміми.
Життя Марселя Марсо
Марсель Марсо народився 22 березня 1923 року в Страсбурзі, Франція. Його дитинство припало на важкі часи — в роки Другої світової війни його родина була змушена покинути рідне місто через вторгнення німецьких військ. Батька Марсо заарештувало гестапо, і він загинув у концентраційному таборі Освенцим у 1944 році. Марсель з братом приєднався до французького Опору, а після війни — до Вільної Франції під керівництвом Шарля де Голля.
У 1947 році Марсель створив свого знаменитого персонажа — Біпа. Цей персонаж, одягнений у смугастий джемпер, мішкуваті чорні штани і капелюх із червоною квіткою, став іконою пантоміми. Біп потрапляв у різні пригоди, поєднуючи акробатику, балет, ілюзіонізм і виняткову майстерність. Його персонаж став символом відчаю і надії, що принесли нові горизонти у світ мистецтва.
Марсель Марсо помер 22 вересня 2007 року, і його прах спочиває на кладовищі Пер-Лашез у Парижі, де його віддають данину шанувальники його мистецтва з усього світу.
Мистецтво пантоміми сьогодні
Сьогодні пантоміма продовжує бути важливою частиною театральної культури. Відкриваючи цю мовчазну, але надзвичайно виразну форму мистецтва, мім дозволяє глядачеві пережити справжній спектр емоцій: від сміху до сліз, від тривоги до спокою. День пантоміми — це не лише вшанування видатного мистецтва, але й можливість відчути глибину мовчання і виразність людського тіла.
Це свято нагадує нам про важливість творчості, яка здатна говорити без слів, а також про те, як одне життя може змінити цілий вид мистецтва.