День Федерації у Венесуелі

День Федерації, що знаменує початок Федеративної війни, є другою за значимістю віхою XIX століття у становленні Венесуели як національної країни. 20 лютого 1859 року Тірсо Салаверрія на чолі сорока озброєних людей увірвався в казарми Коро і підняв "Клич Федерації". Це поклало початок війні, яка тривала п'ять років і закінчилася у квітні 1863 року підписанням договору Коче, який встановив номінальний тріумф Федерації.

Федеральна війна також відома як Довга війна, Федеральна революція і П'ятирічна війна. Важливість 20 лютого 1859 року в історії Венесуели підкреслена на Державному гербі, де є два написи: "19 квітня 1810 року, незалежність" і "20 лютого 1859 року, федерація".

День Федерації започаткував участь народних мас у конфлікті, який означав подовження Війни за незалежність, вказуючи на ті проблеми соціального та політичного характеру, що не були остаточно розв'язані після звільнення від Іспанії 1821 року. Лідерами цього руху були Есек'єль Самора і Хуан Крісостомо Фалькон.

Серед основних причин Федеральної війни називали збереження тієї самої соціально-економічної структури, що й за колоніальних часів; збереження рабства і великих маєтків; переважання при владі класу землевласників. Усі ці чинники стали частиною політичного дискурсу лібералів, які знали, як використати соціальне невдоволення.

Федеральна війна зіштовхнула централістську Консервативну партію з федералістською Ліберальною партією. Політична програма, висунута федералістами, яку відзначають у День Федерації, не сильно відрізнялася від тієї, що містилася в конституції від 24 грудня 1858 року. Основне положення було сформульовано Хуаном Крісостомо Фальконом у його прокламації Пальмасо, коли він заявив, що в республіках здійснення всіх соціальних повноважень відповідає більшості.