
День Федерації, що відзначає початок Федеральної війни, є однією з найважливіших подій XIX століття для формування Венесуели як національної держави. 20 лютого 1859 року Тірсо Салаверрія, на чолі сорока озброєних людей, захопив казарми Коро і підняв "Клич Федерації". Цей момент став сигналом до початку конфлікту, який тривав п’ять років і завершився в квітні 1863 року підписанням Кочеського договору, що закріпив перемогу Федерації.
Важливі моменти:
- Початок війни: "Клич Федерації" був покликом до боротьби за рівність і свободу для різних верств населення Венесуели.
- Тривалість і наслідки: Війна тривала п’ять років і змінила політичний ландшафт країни, призвівши до проголошення нової політичної системи.
- Перемога Федерації: Підписання Кочеського договору 1863 року стало значним кроком у формуванні більш демократичної політичної системи Венесуели.
Ця війна, відома також як Довга війна, Федеральна революція або П’ятирічна війна, мала величезне значення для історії країни. Важливість 20 лютого 1859 року підкреслена на Державному гербі Венесуели, де зазначені дві важливі дати: "19 квітня 1810 року — незалежність" і "20 лютого 1859 року — федерація".
Цікаві факти:
- Федерація в Венесуелі мала глибоке значення для тих, хто прагнув змінити стару соціально-економічну систему, яка була заснована на традиціях колоніальних часів.
- Дата 20 лютого 1859 року стала символом для багатьох венесуельців, оскільки це був момент, коли почалась боротьба за права бідних і маргіналізованих верств населення. За часів колоніального правління перевага була на боці землевласників та спадкових аристократів.
- Федералісти, які підняли цей заклик до боротьби, мали підтримку не тільки від селян і робітників, а й від частини містян, які прагнули змін у політичному устрої.
Історичний контекст:
День Федерації символізує активну участь народних мас у конфлікті, який став продовженням Війни за незалежність і вказав на ті соціально-політичні проблеми, які залишалися невирішеними після здобуття незалежності від Іспанії в 1821 році. Після звільнення від колоніального гніту в країні не було достатньо потужних соціальних і політичних змін, які б забезпечили реальну рівність для всіх верств населення.
Лідерами руху стали Есек’єль Самора і Хуан Крісостомо Фалькон, які стали символами боротьби за права та соціальну справедливість.
Основні причини війни:
- Боротьба за збереження старої соціально-економічної структури: фермери та землевласники протистояли змінам, бо нові ідеї загрожували їхньому домінуванню.
- Рабство і великі маєтки: підтримка старого устрою, де більшість працювала на плантаціях в умовах рабства.
- Політичне домінування класу землевласників, який був основною силою в країні до початку Федеративної війни.
Ці фактори стали основою для політичної програми лібералів, які вміло використали соціальне невдоволення та вимогу змін. Федеральна війна зіткнула дві головні політичні сили: централістську Консервативну партію та федералістську Ліберальну партію.
Програма федералістів, яку святкують у День Федерації, не значно відрізнялася від конституції 24 грудня 1858 року. Основний принцип, озвучений Хуаном Крісостомо Фальконом у його прокламації Пальмасо, був простий: в республіці соціальні повноваження мають виконуватися більшістю.
Аналогічні події
