Єзидський Новий рік

Єзидський Новий рік, або Курманджі Серсал, відзначається на початку квітня, у першу середу після 14 числа, згідно з єзидським/юліанським календарем. Цей день не збігається з курдським святом Навруз, яке відзначають 21 березня, і святкується в інший час, оскільки юліанський календар відстає на 13 днів від григоріанського. Тому Новий рік єзидів завжди припадає на середу після 14 квітня, що за григоріанським календарем — це друга або третя середа квітня.

Одне з найсвітліших місць святкування — святилище Лаліш на півночі Іраку. Це святилище є найбільш святим місцем для єзидів, а напередодні і в день свята воно освітлюється безліччю вогнів. Особливу роль у цих обрядах відіграють жінки, які, як берегині вогнища, символізують тепло та світло цього святкового дня.

Цей день також відомий під кількома назвами: Чаршема Сор ("Червона середа"), Чаршема Серк Нісанке ("Перша середа квітня"), Чаршема Серсале або Чаршема Серк Сале ("Середа нового року"). Свято відзначається на честь Таусі-Мелека — верховного ангела єзидської віри. Він символізує божественну могутність і є представником Бога на землі, а його образ зазвичай асоціюється з павичем.

В цей день традиційно готують святкові страви, а оселі прикрашаються різнокольоровими квітами та яєчною шкаралупою, покритою землею. Це свято об'єднує громаду, наповнюючи її серця радістю та надією на новий початок.

Цікаво, що єзидський Новий рік не лише релігійний, але й культурний елемент, що відображає глибоку повагу до природи та гармонії з навколишнім світом. Вогонь, як символ очищення та відродження, займає важливе місце в цих обрядах, об'єднуючи стародавні традиції з духовними прагненнями народу.