За оцінками, в концентраційному таборі Освенцім було депортовано понад 232 000 дітей та молодих людей. Серед них 216 000 — євреї, 11 000 — цигани, 3 000 — поляки, більше 1 000 — білоруси, а також сотні росіян, українців та представників інших національностей. Всього в таборі було зареєстровано близько 23 000 дітей і підлітків.
У січні 1945 року, коли табір було звільнено, з нього вийшло лише трохи більше 700 людей. Ці статистичні дані нагадують про величезні людські втрати та трагедію, яка вражає навіть сьогодні.
Освенцім, як символ Голокосту, продовжує залишатися місцем, де люди з усіх куточків світу вшановують пам'ять жертв нацистського режиму. Відзначення Дня пам'яті жертв Голокосту дає можливість замислитися над важливістю збереження історичної пам'яті і попередження повторення подібних трагедій.
Факти:
- Освенцім був не лише місцем масових убивств, але й символом нестримного терору та відчаю.
- Існує понад 1 000 документальних свідчень, що описують жорстокі умови в таборі та боротьбу за виживання.
- Звільнення Освенціму стало одним із найбільших актів визволення під час Другої світової війни, однак більшість ув'язнених не пережили нацистське пекло.
Це не просто статистика — це життєві долі людей, які стали жертвами страшної війни. Вшановуючи їх пам'ять, ми вшановуємо не тільки історію, а й майбутнє, де подібне не повинно повторитися.