Свято батика в Індонезії

Техніка, символіка і культура, пов'язані з одягом з бавовни та шовку, пофарбованим вручну, відомим як індонезійський батик, пронизують життя індонезійців від початку й до кінця: немовлят носять у батикових рогатках, прикрашених символами, що покликані принести дитині успіх, а померлих огортають похоронним батиком. Одяг із повсякденними візерунками регулярно носять у діловому та академічному середовищі, а спеціальні різновиди включають у святкування весілля та вагітності, у ляльковий театр та інші види мистецтва.

Одяг навіть відіграє центральну роль у деяких ритуалах, як-от урочисте кидання королівського батика у вулкан. Батик забарвлюється гордими ремісниками, які малюють візерунки на тканині за допомогою крапок і ліній гарячим воском, що стійкий до рослинних та інших барвників, а відтак дає змогу ремісникові забарвлювати тканину вибірково, просочуючи її одним кольором, видаляючи віск окропом і повторюючи, якщо потрібно кілька кольорів.

Широке розмаїття візерунків відображає різноманітні впливи - від арабської каліграфії, європейських букетів і китайських феніксів до японських квітів вишні та індійських або перських павичів. Ремесло батика часто передається в сім'ях з покоління в покоління, воно переплітається з культурною самобутністю індонезійського народу і через символічне значення його кольорів і візерунків виражає його творчість і духовність.