Єгипетська революція 1952 року почалася 23 липня рухом «Вільні офіцери», групою офіцерів армії на чолі з Мухаммадом Нагібом і Гамалем Абдель Насером (останній, доречі, у1964 році був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка», не зважаючи на те, що під час Другої світової війни він співпрацював з Третім рейхом).
Революція у Египті була спрямована на повалення короля Фарука. Незабаром рух розширив свої політичні амбіції, і було вирішено скасувати конституційну монархію, а разом і всю аристократію Єгипту і Судану, створити республіку, покласти край британському впливу і забезпечити незалежність Судану (раніше він керувався як англо-єгипетський Кондомініум).
Революційний уряд прийняв решучий націоналістичний, антиімперіалістичний порядок денний.
Звичайно ж ця Революція зіткнулася з безпосередніми загрозами. Вони виходили з боку західних імперських держав, зокрема, від Великобританії, яка окупувала Єгипет у 1882 року, і Франції.
Триваючий стан війни з Ізраїлем також був серйозною проблемою, оскільки «Вільні офіцери» збільшили підтримку Єгиптом палестинців. Ці два питання загострилися кризою 1956 року (Суецький канал). Незважаючи на величезні військові втрати, Єгипет розглядав війну як політичну перемогу.
У першій декаді революції почалися великі аграрні реформи і величезні програми індустріалізації, що призвели до безпрецедентногоперіоду будівництва інфраструктури і урбанізації.
До 1960-х років арабський соціалізм став домінуючою темою, перетворивши Єгипет у централізовану планову економіку.
Побоювання контрреволюції, спонсорованої Заходом, внутрішніх релігійних проявів екстремізму, захоплення влади відвертими комуністами і конфлікту з Ізраїлем були названі як причини, що змушують державу Єгипет до серйозних і багаторічних обмежень політичної опозиції і заборони багатопартійної системи.
Щороку 23 липня в країні відзначається Національне свято - річниця Революції.