День проголошення Китайської Народної Республіки

У суботу, 1 жовтня 1949 року, на площі Тяньаньмень, виступаючи на Вратах Небесного Світу (ворота Тяньаньмень), комуністичний революціонер Мао Цзедун назвав себе головою держави і проголосив створення Китайської Народної Республіки.

Ця подія стала кульмінацією багаторічного протистояння між комуністичними силами Мао і режимом націоналістичного китайського лідера Чан Кайши.

У Китаї, де святкування китайського Нового року триває 15 днів, розташована одна з найдавніших цивілізацій світу. Вона знаходиться в одному ряду з такими цивілізаціями, як шумери Тигру і Євфрату, індійці і єгиптяни Нілу. Особливістю розвитку китайської культури є той факт, що вона розвивалася практично ізольовано від інших цивілізаційних центрів. Одним з її досягнень є логографічна система письма. Це одна з найстаріших і найскладніших систем письма, яка використовуються донині в країнах Східної Азії. Крім того, Китай прославився на весь світ своєю керамікою, бойовими мистецтвами, серед яких ушу і кунг-фу, кухнею, різними історичними артефактами. Наприклад, у 2010 році в Сіані, китайському місті субпровінціального значення в провінції Шеньсі, був знайдений 2400-річний горщик з супом, що на диво добре зберігся. До слова, винайдені тут близько 5000 років тому палички для їжі використовувалися переважно для її приготування , а не для її вживання. До речі, слово "кетчуп" походить від китайського слова, що описує соус для маринованої риби.

Одна з візитних карток Китаю - панда. Китайські гігантські панди зараз охороняються на національному рівні. Традиції Китаю унікальні. Аж до 19 століття Китай був одним з найбільш передових світових культурних центрів.

Нагадаємо, що 1 січня 1912 року з падінням династії Цин на його території утворилася Республіка Китай. Лідер Національної Партії Гоміньдан Сунь Ятсен був проголошений першим президентом. Однак йому не вдалося втриматися при владі і незабаром його змістили з цієї посади. Це зробив колишній генерал цинских військ Юань Шикай. Він проголосив себе новим імператором в надії відтворити імперію. Відомо, що багато китайських імператорів вважали себе нащадками драконів. Не відомо, чи вважав себе Юань Шикай нащадком драконів, але його планам не судилося збутися. З його швидкою кончиною закінчилася і ця епопея. До всього іншого, Китай виявився роздробленим на ряд самоврядних провінцій.

У ті роки міжнародне співтовариство офіційно визнавало тільки центральну Пекінську влада. До 1920 року партії Гоміньдан на чолі з її лідером Чан Кайши вдалося об’єднати країну, а столицю було вирішено перенести до міста Нанкін (зараз вона знаходиться в Пекіні).

Отримавши владу, націоналісти організували однопартійний уряд, що не могло не викликати справедливих запитань у представників альтернативних поглядів. В державі сформувалася потужна опозиція - комуністи.

Як відомо, комуністичні ідеї насаджувалися, як правило, жорсткими, часто кривавими і нелюдськими методами. Почалося тривале протистояння між урядовими військам, яких підтримували провідні капіталістичні країни, і червоними партизанами, яких підживлювали противники цих держав. Цей процес, послаблюючи Китай, гальмував і робив практично неможливим проведення будь-яких демократичних реформ.

У роки другої світової війни, особливо при китайсько-японській війні 1937-1945 років, народ Китаю на деякий час об’єднався, але після капітуляції Японської імперії в 1945 році державна скарбниця виявилася спустошеною. Між Гоминьданом і Компартією почалися взаємні звинувачення. Правляча націоналістична партія, яку звинувачували в тому числі і в корупції, швидко втрачала популярність. У країні спалахнула громадянська війна, в ході якої перемогу здобули комуністи. Вони тотально узурпували владу, а офіційний уряд Республіки був змушений перебратися на острів Тайвань, де він існує до цього дня.

До 1989 року, з ослабленням головного двигуна комуністичних ідей всесвітнього правління кухарок і пролетарів - СРСР, в Китаї на короткий час виникла надія на те, що ситуація з узурпацією влади зміниться. Однак народні надії були жорстоко придушені, про що свідчать знамениті події на площі Тяньаньмень, відомі як "бійня на площі Тяньаньмень" або "події 4 червня".

Китайський комуністичний уряд, реагуючи на зростаюче невдоволення, скоригував і модернізував свою основну внутрішню і зовнішню економічну і політичну парадигму, почавши успішну експансію на міжнародні ринки.

Як би там не було, китайський народ є досить працьовитим і однопартійна система це успішно експлуатує. Наприклад, якщо взяти всі лінії залізниць Китаю, то, за спостереженнями National Geographic, вони можуть двічі огорнути Землю. За даними проекту DilovaMova.com, однією з найбільш використовуваних мов на планеті є китайський діалект "Мандарин". Можливо це пояснюється тим фактом, що китайське населення становить близько п’ятої частини всіх, хто живе на Землі людей. Китай за своєю територією приблизно такого ж розміру, як і США, однак має тільки один офіційний часовий пояс. У США їх чотири.

День проголошення Китайської Народної Республіки масово відзначається по всій країні. За цим пильно стежить комуністична партія. Святкування супроводжують такі заходи, як організація масових демонстрацій, парадів, популяризація гасел, котрі виголошують безальтернативність поточного вектора правлячої влади, натхнених виступів представників комуністичного синдикату і партійної номенклатури. З цією ж метою влаштовуються концерти, різноманітні помпезні вистави та феєрверки. Народ використовує цей день, як привід і можливість для відпочинку, вуличних та сімейних гулянь.