Центрально-Африканська Республіка (ЦАР, столиця м. Бангі), яка раніше була частиною Французької Екваторіальної Африки, є невеликою країною, площею близько 623 кв.км, яка не має виходу до моря. Її населення, як повідомляє CNN, за станом на липень 2016 року становило 5 507 257 осіб, із середнім віком 19,6 років. Офіційними мовами держави є французька та санго (креоль на основі нгбанді), хоча арабською та племінними мовами також говорять.
1 грудня 1958 року протекторат Убанги-Шарі, так раніше називалися ці території, що потрапили під французьке колоніальне правління з 1894 року, став автономним у французькому суспільстві, а два роки по тому він отримав назву "Центральноафриканська Республіка" (Central African Republic) і його незалежність офіційно була визнана Францією.
Під час Другої світової, точніше у серпні 1940 року, територія відповіла на заклик генерала Шарля де Голля боротися за вільну Францію. Після закінчення війни французька конституція 1946 року відкрила можливість для першої з серії реформ, яка в кінцевому підсумку привела до повної незалежності всіх французьких територій в західній і екваторіальній Африці. У 1946 році всім жителям Французької Екваторіальної Африки було надано французьке громадянство і дозволено створювати місцеві збори.
Збори в ЦАР очолював католицький священик Бартелемі Боганда, який також був відомий своїми відвертими заявами у французькій Асамблеї про необхідність африканської емансипації. Він був видатним діячем руху за незалежність в Центральноафриканській Республіці. У 1956 році французьке законодавство усунуло певну нерівність в голосуванні і передбачило створення органів самоврядування на кожній території.
Французький конституційний референдум у вересні 1958 року привів до завершення проекту Французької Екваторіальної Африки та 1 грудня того ж року Асамблея оголосила про народження автономної Центральноафриканської Республіки з Богандой у якості голови уряду. Боганда правив до своєї смерті. Він загинув в авіакатастрофі 29 березня 1959 року. Його двоюрідний брат, Девід Дако, замінив його тоді на урядовому посту. 12 липня 1960 року Франція погодилася, що Центральноафриканська Республіка стає повністю незалежною. 13 серпня 1960 року Центральноафриканська Республіка офіційно стала незалежною країною, а Давид Дако став її першим Президентом.
Після отримання незалежності від Франції в 1960 році багато її правлячих лідерів були витіснені за допомогою неконституційних методів. На жаль, незважаючи на запаси природних ресурсів, включаючи золото, деревину, алмази і уран, ЦАР є однією з найбідніших країн світу. Согластно даних Управління ООН з координації гуманітарних питань, станом на листопад 2016 року в країні налічувалося 385 000 внутрішньо переміщених осіб і 466 000 біженців за межами країни.
Тем не менше, День проголошення Центральноафриканської Республіки, який відзначається щорічно 1 грудня, як і раніше є державним святом. Національне свято передбачає урочистості. Під час святкових заходів, присвячених цьому Дню, проводяться паради, на яких представлені найбільш широко військові і політичні сили Центральноафриканського суспільства.
Однією з яскравих подій цього свята є традиційна гонка на байдарках, пирогах або каное. Культурні і спортивні заходи представляють традиційних борців і танцюристів. Різноманітні виступи і ярмарки проходять на вулицях. Звучать святкові промови, столичні заходи відвідують політичні лідери країни.