День проголошення Лаоської Народно-Демократичної Республіки

Сучасну державу також називають Муанг Лао, вона не має виходу до моря. М’янма і Китай межують з Лаосом на північному заході, В’єтнам на сході, Камбоджа на півдні і Таїланд на заході.

Історія сучасного Лаосу як державного утворення бере свій початок в XIV столітті. Тоді ця країна називалася Лан Санг Хом Кхао або «Країна мільйона слонів і білої парасольки».

За останні кілька століть Лаос (в XVIII столітті) побував в залежності від Сіаму, тоді найбільшої тайської держави в Індокитаї; в 1893 році згідно з договором увійшов до складу колоніальної території Французького Індокитаю, а після Другої світової війни отримав незалежність і став королівством з королем Сісаванг Вонгом. На жаль, продовжувачі "пролетарської" справи, керовані і підтримувані СРСР, не залишили в спокої ці території. З 50-х років минулого століття вони були повергнуті в кров та хаос, кінцевим підсумком якого стало зречення монарха від престолу 2 грудня 1975 року. Тоді ж нова влада Лаосу проголосила перехід на соціалістичний шлях розвитку, теоретичною основою цих "новацій" стала теза Кейсона Фомвіхан, висунута в 1972 році, про перехід до соціалізму «минаючи капіталістичну стадію». Країна зазнала на собі всіх "принад" технології КПРС. Проте, вже на початку 80-х років, отямившись від порад "великого", але дурного "брата", керівники почали скеровувати свою політику в більш реалістичне русло. Були прийнятий Закон про іноземні інвестиції та Акт про заохочення інвестицій, проведена реструктуризація державного сектору і приватизація, розпущені колгоспи, почався перехід до ринкової економіки, активне стимулювання малого та середнього бізнесу. З’явилися приватні банки і підприємства, при цьому єдина партія так і залишилася біля керма цих процесів, демонструючи стабільність влади в країні.

За оцінками 2012 року в Лаосі проживало близько 6.5 млн чоловік, з яких тільки 30% жили за межею бідності, очікувана середня тривалість життя - 66 років для чоловіків і 69 років для жінок.

Країна сміливо йде шляхом розвитку, налагоджуючи добросусідські зв’язки по можливості з усіма країнами світу. Іноді доходить навіть до курёзов, наприклад, 2 січня 2001 року уряд Лаосу продав права на національний домен верхнього рівня своєї держави (.la) місту Лос-Анджелес. Тепер реєструвати домени .la можуть громадяни і організації будь-якої країни без будь-яких обмежень.

Національне державне свято в Лаосі традиційно проходить 2 грудня і, як правило, триває два дні. Другий день свята варіюється в залежності від дня тижня, на який випадає фіксована дата цієї події і може бути 1 або 3 грудня. Це вихідний день для жителів країни і прекрасна можливість відсвяткувати моменти історичних подій своєї держави, її заснування, нинішню незалежність і суверенітет.

Національний день широко відзначається всією країною. Організовуються численні паради, проходять урочисті церемонії, звучать офіційні промови лідерів держави. Урочистості (за старою звичкою) можуть включати використання червоних прапорів з молотом і серпом, хоча в 1975 році був введений новий державний прапор, який має в центрі смугу синього кольору з білим кругом в середині і червоними смугами зверху та внизу. Червоні смуги символізують кров, пролиту за незалежність країни, синій - здоров’я країни, а білий диск в сучасному прапорі означає місяць над Меконгом (річкою, вздовж якої зосереджена значна частина населення), а також єдність країни при її нинішньому уряді.

Найбільше місто в Лаосі і його столиця - В’єнтьян. Він розташований на річці Меконг. Паске - друге за величиною місто в державі, розташоване в південній провінції Чампасак. Саваннакхет, відомий як Кайсон Фомвіхане, є третім за величиною містом і служить столицею провінції Саваннакхет.