Правопис закінчень іменників, власних і загальних імен у кличній формі та звертаннях

 

1) Подані прізвища запишітьу формі звертання, що складається із загальної назви та прізвища, і поясніть написання:

Андрієнко, Осипчук, Поліщук, Терехова, Трьомсин, Шевченко, Роговий, Писанська, Максимович, Тоцька, Кравець, Явдокименко, Сергієнко, Бойко, Балій, Магеря, Данилевич, Чернявський, Прокопчук, Рець, Ярема

 

2) Складіть і запишіть п'ять речень, у яких іменники чоловічого роду в кличній формі мають закінчення -у(ю), -є; п'ять речень, у яких іменники жіночого роду в кличній формі мають закінчення -о. Поясніть написання.

 

3) Перекладіть тексти українською мовою.

День кончался. Казалось, что лесные поляны сами наливались густой темнотой. Скоро уже стало трудно различать очертания веток. След знакомой тропинки стал пропадать. Время от времени раздавался одинокий голос птички. Она будто была удивлена таинственным наступлением тишины. Приближалась ночь (М Пришвин).

Мы не перестаєм удивляться чуду родной речи. Только родное слово, познанное и постигнутое в детстве, может напоить душу поэзией, рожденной опытом народа, пробудить зстетическое наслаждение многомерностью и многозначимостью языка предков (Чингиз Айтматов).

 

4) Прочитайте текст. Визначте головну думку.

Не було випадку, щоб видатний твір літератури був написаний сірою мовою, щоб вдалось його вибудувати словами зужитими, знебарвленими до пересічності, до нудної стертості п'ятака. Енергія слова — з енергії душі, тільки так. Убога стилістика найчастіше є породженням убогої думки. Ставитись до мови творчо, сміливо, але й з безмежною відповідальністю — це чудово вміла робити наша класична література. Досвід її вчить, що найвища майстерність художника слова — у його вірності життєвій правді, яка вбирає в себе, зокрема, й правду народної мови, засвідчену в найрізноманітніших виявах — і в пісенному ліризмі, і в гуморі, і в згустках афористично тугої народної мислі (О. Гончар).