Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан, ознаку предмета і виступає в реченні обставиною. Наприклад: Щира правда всюди куток знайде (нар. тв.); Праворуч в'ється річка Супій, потихеньку шумить очерет.
За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються На означальні й обставинні. Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії.
Якісно-означальні прислівники походять від прикметників, закінчуються на -о, -є і вказують на якіст ознаки, дії, відповідають на питання як? Наприклад: Тихо в лісі; Спокійно в горах; Добре вчиться; Гарно на річці.
Кількісно-означальні прислівники характеризують дію, стан чи ознаку відповідно до кількості і міри вияву, відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? Наприклад: Недостатньо активний; Виключно для працівників концерну; Дуже весело; Надзвичайно здібний; Мало знайомий.
Прислівники способу дії вказують, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на пи-тання як? яким способом? Наприклад: Іти поруч; Заходили поодинці; Вивчити напам'ять; Приїхав дарма.
Обставинні прислівники поділяються на такі групи: прислівники місця, прислівники часу, прислівники причини, прислівники мети. Прислівники місця вказують на місце або напрямок дії, відповідають на питання де? куди? звідки? Наприклад: навколо, вниз, вгору, скрізь, звідусіль, наверх, вглиб, лугом, полем, шляхом, здалека, туди, там, наперед, далеко, всюди, тут, додому, вперед.
| 
ДО ПОЧАТКУ
