День працівників дипломатичної служби України

22 грудня в Україні щорічно відзначається День працівників дипломатичної служби, встановлений Указом Президента від 21.11.05 № 1639/2005. (Цього дня в 1917 році Урядом Української Народної Республіки був створений Генеральний секретаріат міжнародних справ).

Зовнішньополітична служба України має давні традиції, засновані, перш за все, на дипломатичному досвіді Київської Русі, яка підтримувала активні відносини з Візантією, Святим Престолом, Німецькою імперією, Польщею, Угорщиною, Францією, скандинавськими державами.

Особливо розгалуженими і динамічними зовнішні відносини стали в часи правління князя Ярослава Мудрого (1019-1054).

Після розпаду стародавньої держави просування української дипломатії стало особливо помітним в Козацький період.

У 1594 році Січ вперше за свою історію стає повноправним учасником міжнародної коаліції, уклавши договір зі «Священною лігою» про спільну боротьбу проти Османської імперії.

Істотно розширюються міжнародні контакти козацтва з приходом гетьмана Богдана Хмельницького.

Після Хмельницького великий внесок у розвиток української дипломатії зробили гетьмани Іван Виговський, Іван Мазепа і Пилип Орлик.

Наступний шанс у української дипломатії з’явиться тільки через два століття ...

Створення і становлення Міністерства закордонних справ України як повноцінної державної структури пов’язане зі створенням в 1917 році Української Народної Республіки.

22 грудня 1917 року на засіданні Уряду УНР був схвалений «Законопроект про створення Генерального секретаріату міжнародних справ».

З приходом до влади 28 квітня 1918 року гетьмана Української держави Павла Скоропадського український уряд продовжив розбудову національної зовнішньополітичної служби.

Із створенням Другого республіканського уряду (Директорії), сформованого в грудні 1918 року, дипломатичні контакти попередніх українських урядів були значною мірою збережені і розширені.

Невід’ємною сторінкою в історію української дипломатії увійшла зовнішньополітична діяльність Західно-Української Народної Республіки.

Одночасно вже починаючи з липня 1917 р. відбувалося формування державних структур Радянської України.

Кардинально ситуація змінилася після утворення в грудні 1922 року Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Всі зовнішньополітичні, економічні, торговельні зв’язки України невдовзі перейшли у підпорядкування союзного центру, а УРСР була позбавлена права на власну зовнішньополітичну діяльність.

1 лютого 1944 року сесія Верховної Ради СРСР прийняла Закон «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх відносин та про перетворення у зв’язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзно-республіканський народний комісаріат». Цим актом після двадцятирічної перерви були формально поновлені права союзних республік у сфері зовнішньополітичної діяльності.

Міжнародна діяльність України в 1944-1990 роках була здебільшого зорієнтована на участь в роботі Організації Об’єднаних Націй (ООН).

Новий історичний етап у розвитку української дипломатії розпочався 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Після прийняття Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року перед Міністерством закордонних справ постали нові завдання, пов’язані з визнанням України міжнародним співтовариством, встановленням дипломатичних відносин, створенням ефективної мережі власних дипломатичних і консульських представництв, перебудовою повноцінних двосторонніх відносин із зарубіжними країнами, придбанням членства і ствердженням у провідних міжнародних організаціях.

Досягнення позитивних результатів на цих ділянках, а також закладення основних концептуальних принципів зовнішньої політики України є головним досягненням української дипломатії за роки незалежності.